Від ідеї до спільного бачення: як громади вчилися створювати якісні проєкти в логіці справедливої трансформації

05.02.2026

3–4 лютого у Києві відбувся другий воркшоп у межах багаторічної роботи зі справедливої трансформації вугільних та промислових регіонів — «Якісні проєкти очима партнерів: групова робота». Захід став практичним продовженням попередніх форматів і був присвячений не темі відновлення загалом, а тому, як саме громади можуть створювати життєздатні проєкти як інструмент трансформації своїх територій.

У воркшопі взяли участь близько 55 представників громад, громадських організацій та освітніх закладів. До процесу вже залучені майже 40 громад з різних регіонів України, зокрема вперше долучилися три промислові громади Донецької області — Краматорська, Слов’янська та Дружківська. Такий склад учасників дозволив працювати не з абстрактними прикладами, а з реальними управлінськими викликами, які постають перед громадами в процесі відновлення і трансформації.

Захід організували ГО “Екодія” та Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» у межах системної роботи зі справедливої трансформації промислових і моноіндустріальних територій.

Не тренінг і не лекція: як був спроєктований процес

Формат воркшопу принципово відрізнявся від класичних навчальних заходів. Тут не було лекцій, готових рішень чи універсальних рецептів. Учасники працювали в живому процесі, де ключовим було не «як правильно», а як це реально працює в команді, громаді й партнерстві.

Фокус був зосереджений на тому:

як формується проєктна ідея;
як вона презентується зовнішній аудиторії;
як команда працює зі зворотним зв’язком;
як ролі, емоційний стан і спосіб взаємодії впливають на якість результату.

Команди вчилися формувати короткі «візитівки» своїх проєктів, презентувати їх і бачити власні ідеї очима партнерів і донорів — що є критично важливим для справедливої трансформації, де проєкти мають враховувати не лише локальні потреби, а й ширший соціально-економічний контекст.

Зворотний зв’язок як навичка, а не як критика

Під час роботи інколи виникали моменти напруги — коли учасники намагалися захищати власне бачення або переконувати інших у правильності своїх рішень. Саме ці ситуації ставали навчальними.

Модераторка воркшопу Ольга Машталер зупиняла процес і переводила увагу з аргументації на усвідомлення: що відбувається з командою, чому виникає захисна реакція і як інший погляд може стати ресурсом для розвитку проєкту.

Учасники вчилися:

– не сприймати зворотний зв’язок як загрозу;

– фіксувати інший погляд без потреби негайно відповідати;

– використовувати його для доопрацювання ідеї.

Ця навичка є ключовою для трансформаційних процесів, де складність рішень і множинність інтересів — радше норма, ніж виняток.

Роль модерації: що саме зробило цей процес можливим

Окремою цінністю воркшопу стала робота Ольги Машталер як управліниці процесу групової взаємодії. Вона не пропонувала готових відповідей, а допомагала командам усвідомлювати, що з ними відбувається в моменті — у ролях, емоціях, способах ухвалення рішень і презентації ідей.

Саме завдяки такій модерації учасники змогли прожити досвід якісної командної роботи, який складно передати через лекції, але який безпосередньо впливає на здатність громад створювати життєздатні проєкти в логіці справедливої трансформації.

Водночас цей формат спрацював не лише завдяки модерації. Він вимагав від самих учасників готовності виходити з комфортних ролей, приймати невизначеність і працювати з іншими на рівні партнерства. Саме ця внутрішня готовність громад зробила можливим глибокий і чесний процес.

Що далі

У межах проєкту заплановано два конкурси проєктів, на які громади зможуть подати напрацьовані ідеї. Водночас організатори відразу наголошують, що можливості підтримки в межах цього проєкту є обмеженими і не зможуть охопити всі громади, які долучилися до навчального процесу.

Саме тому конкурси розглядаються не лише як інструмент відбору окремих ініціатив, а як практичний етап навчання, у межах якого громади можуть доопрацювати свої ідеї, перевірити логіку проєктів, відпрацювати командну взаємодію та підготовку заявок.

Для громад, які не отримають підтримку в межах цього проєкту, напрацьовані ідеї та проєктні рішення не втрачають цінності. Навпаки — вони можуть бути використані для подальшої роботи з іншими донорами та партнерами, уже з урахуванням отриманого досвіду, зворотного зв’язку та практики командної роботи.

Таким чином, ключова мета цього етапу — не лише підтримка окремих проєктів, а формування у громад здатності самостійно готувати якісні ініціативи і системно працювати з різними джерелами ресурсів у процесах відновлення та справедливої трансформації.