З метою знищення усіх свідчень української історії окупованих міст відбувається демонтаж українських пам’ятників та пам’яток. У Луганську були демонтовані пам’ятники жертвам сталінських репресій та Голодомору. У Маріуполі знесли Меморіал пам’яті загиблим українським військовим і замість нього встановили монумент Олександру Нєвському. У Приморському парку міста тривають будівельні роботи зі зведення нового меморіалу “освободителям Донбасса”.
Існуючі музеї перетворюються на філії російських установ: змінюються їхні експозиції та напрям — перетворюючи їх на музеї радянських чи імперських діячів. Паралельно створюються нові виставки, присвячені так званим “героям СВО”.
На окупованих територіях системно запроваджуються нові російські свята, які включають до виховної роботи освітніх закладів, починаючи з дитячих садків.
У межах російської освітньої програми використовуються підручники з історії, що виправдовують вторгнення РФ та зображують Україну як «неонацистську державу». Викладання українською мовою суворо обмежується. Батькам, які обирають дистанційне навчання за українською програмою, лунають погрози.
До шкіл на окупованих територіях завозять нові картографічні матеріали — мапи, глобуси, контурні карти, які легітимізують результати псевдореферендумів і включення українських територій до складу РФ.
У Донецьку відкрито регіональний центр популяризації російської мови та культури під назвою “Русское слово”. У його межах проводять мовні курси, пропагандистські лекції та “культурні” заходи, що мають на меті змусити місцеве населення відмовитися від свого українського коріння.
Російські окупанти викорчовують все, що пов’язує окуповані території з Україною — мову, історію, культуру — і заміщують це російською картинкою світу. В результаті українські міста оголошуються “исконно русскими” або “стародавніми русскими городами”, що сприяє когнітивній окупації їхніх жителів.
Публікація доступна в українській та англійській версіях.