Втрачене коріння

Публікація “Втрачене коріння” є п’ятою в серії запланованих аналітичних публікацій, які висвітлюють життя людей на тимчасово окупованих РФ територіях України.

Метою дослідження є аналіз політики РФ щодо примусового переміщення та депортації українських громадян, у тому числі дітей, як частини системної політики, спрямованої на заміщення місцевого населення на ТОТ, русифікації та індоктринації громадян України, а також покращення демографічної ситуації у депресивних регіонах РФ за рахунок українських громадян.

Визначити точну кількість громадян України, які були примусово переміщені або депортовані з ТОТ, є неможливим у силу відсутності вивіреної методології підрахунку таких осіб, багатоетапності та гібридних методів вчинення цього злочину.

Водночас, Україна окремо намагається вести підрахунок дітей, депортованих з ТОТ в РФ. За даними уповноважених органів, станом на грудень 2024 року нараховувалося 19 546 таких випадків (це лише ті випадки, щодо яких були звернення до Національного інформаційного бюро, яке веде облік примусово переміщених та депортованих осіб).

Найбільше українців примусово вивозили на територію РФ або Білорусі під час бойових дій та окупації їхніх населених пунктів. Примусове переміщення супроводжувалося численними випадками вилучення українських документів. Деякі люди втрачали їх у зоні бойових дій, що суттєво ускладнювало їхню ідентифікацію та повернення додому.

У РФ депортованих українців спочатку розміщували в тимчасових пунктах, де вони стикалися з нестачею їжі, води, засобів гігієни, теплого одягу та можливості зв’язатися з рідними. Згодом їм пропонували переселення в інші міста, здебільшого у віддалені регіони — на Далекий Схід, у Сибір чи навіть за Полярне коло. Їх заманювали обіцянками про дешеве житло та пільги, проте реальність виявлялася іншою – житло пропонували у важкодоступній місцевості без комунікацій, робота була низькооплачуваною, а будь-яка допомога ставала доступною лише після отримання російського паспорта.

Паралельно окупанти використовують депортацію як покарання за нелояльність, головним проявом якої вважається відмова від отримання російського паспорта.

Виокремлюють п’ять основних сценаріїв депортації дітей з ТОТ:

– примусове переміщення дітей, батьків яких було вбито на ТОТ;

– роз’єднання сімей під час фільтраційних процедур;

– масове переміщення вихованців установ цілодобового перебування;

– вилучення дітей із сімей із позбавленням батьківських прав за законами окупаційної влади;

– вивезення під виглядом оздоровлення або лікування;

Опинившись в РФ, депортовані діти піддаються системній русифікації. Вони потрапляють у спеціальні заклади, так звані “табори перевиховання”, де їм забороняють спілкуватися українською мовою, пропагують антиукраїнські наративи та змінюють особисті дані для ускладнення повернення. Одночасно РФ спрощує процедуру усиновлення українських дітей російськими сім’ями, фактично позбавляючи їх зв’язку з батьківщиною.

Публікація доступна в українській та англійській версіях.