Інтеграція в освітній простір РФ захоплених територій починається відразу після безпекової стабілізації та імплементується максимально швидко та за раніше опробованими протоколами.
Шкільна освіта на ТОТ є головним інструментом РФ щодо когнітивної окупації дітей, позбавлення їхньої суб’єктності та перетворення їх в лояльних гвинтиків авторитарної системи. В освітньому процесі на ТОТ практично неможливо розмежувати процес вивчення якихось дисциплін від процесів ідеологічного виховання, стирання української ідентичності, русифікації та мілітаризації молодшого покоління. Чим довше триває окупація, тим більший вплив російської системи освіти на дітей.
В учнів та студентів, родини яких залишилися проживати на ТОТ, практично відсутні альтернативи у сфері освіти, окрім пропагандистської системи, запропонованої окупаційною владою. Школярі не можуть не відвідувати школи, оскільки це відразу викликає підозру у нелояльності окупаційним адміністраціям, і тому батьки можуть піддаватися за це переслідуванням або погрозам щодо позбавлення батьківських прав, що у подальшому може вести до депортації таких дітей. Водночас онлайн-навчання в українських школах також створює істотні безпекові загрози для таких родин, тому кількість таких учнів з кожним роком зменшується.
Окупаційна влада на ТОТ робить все, щоб відірвати молодше покоління як від української освітньої системи, так і від української школи як інструменту соціалізації дітей. Це створює ментальний розрив між підлітками на ТОТ та підлітками на контрольованій частині України – і це може відбуватися навіть між тими, хто декілька років тому навчався в одному класі та товаришував. Через певний час може статися ситуація, коли між такими підлітками виникатиме світоглядна прірва.
Публікація доступна в українській та англійській версіях.
