Життя на руїнах

Публікація «Життя на руїнах» є другою в серії запланованих аналітичних публікацій, які висвітлюють життя людей на тимчасово окупованих РФ територіях.

Метою даного дослідження є аналіз доступу до житла на ТОТ. Тема розкривається як з точки зору пересічних жителів, які залишилися проживати на ТОТ, так і тих, які виїхали на території, контрольовані Україною чи за кордон. У публікації аналізуються методи та інструменти, якими окупаційна влада здійснює конфіскацію та націоналізацію нерухомого майна, позбавляючи людей свого житла й гідних умов життя та роблячи їх другосортними та повністю безправними на своїй землі.

Триваюча російська агресія призвела до найбільших руйнувань житлового фонду та міської інфраструктури в Європі з часів Другої світової війни.

Численні українські населені пункти вже були стерті з лиця землі в процесі окупації РФ; в ході триваючої війни щодня продовжують зникати і нові. Маріуполь, Бахмут, Соледар, Авдіївка, Мар’їнка, Волноваха, Попасна, Рубіжне, Сіверськодонецьк — ці міста Донбасу знищені повністю або майже повністю (від 80% до 100%). Ще десятки міст у Донецькій та Луганській областях мають ступінь руйнувань від 30% до 80%. Такі населені пункти зазнають тотального спустошення через загибель людей та виїзд тих, хто вижив.

Окупаційна влада реалізує політику масштабного перерозподілу приватної власності на ТОТ, що включає фізичне недопущення до власного житла громадян України, які виїхали з ТОТ, а також «націоналізацію» їхнього житла та житла тих, хто залишився, але не зміг довести своє право на нього відповідно до вимог окупаційної влади.

Через «націоналізацію» та подальший перерозподіл житла окупаційна влада РФ здійснює політику заміщення населення. Ця політика реалізується шляхом переселення росіян і представників інших національностей на ТОТ, що призводить до зміни демографічного складу та унеможливлює повернення українців.

Житлова політика окупаційної влади також є одним з інструментів примусової паспортизації, оскільки всі юридичні дії з нерухомістю вимагають наявності російського громадянства. Ця політика спрямована на те, щоб залишити на ТОТ лише лояльних осіб, які заради збереження свого майна та житла, готові виконувати всі вказівки та вимоги окупаційної влади.

Через максимальне ускладнення в’їзду на окуповані території для громадян України, які раніше там проживали, відбувається фізичний розрив зв’язків між тими, хто колись жив разом, а також тими, хто залишився проживати на ТОТ з іншими жителями України. Це посилює ментальний розрив, спричинений російською пропагандою, і ті, хто залишаються на ТОТ, опиняються у своєрідному гетто.

Публікація доступна в українській та англійській версіях.