Вимушена буденність

Публікація «Вимушена буденність», підготовлена Луганським обласним правозахисним центром «Альтернатива», є першою в серії запланованих аналітичних публікацій, які висвітлюють життя людей на тимчасово окупованих РФ територіях. Наступні дослідження будуть присвячені доступу до освіти та житла, примусовій русифікації та пропаганді на окупованих територіях, безчинствам російської армії та окупаційних адміністрацій, фільтрації та депортації українських громадян.

Метою цього дослідження є аналіз гуманітарної ситуації на окупованих РФ територіях України, зокрема щодо доступу людей до їжі, води, медичних послуг, які є базовими для виживання. Тема розкривається з точки зору пересічного жителя таких територій, який має щоденно дбати про забезпечення своїх базових потреб та потреб своєї родини.

Гуманітарна ситуація має свої особливості на різних територіях, окупованих РФ. На це впливає час окупації – чи вона відбулася у 2014 році чи у 2022 – 2024 роках. Ситуація значно гірша на територіях Луганщини, Донеччини, Запорізької та Херсонської областей, які були окуповані у 2022 році, ніж ситуація в окремих районах Донецької та Луганської областей та Криму, які були окуповані ще у 2014 році та на яких вже більш-менш налагоджено життя.

На гуманітарну ситуацію також впливає, чи проходили активні бойові дії під час окупації населеного пункту. Окуповані на початку 2022 року Херсонська та Запорізька області значно менше постраждали, ніж населені пункти півночі Луганської області, зокрема Сіверськодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Кремінна, Попасна, де ще досі не відновлено нормальну життєдіяльність. В той же час, якщо військами РФ для здійснення окупації була використана тактика випаленої землі, як в Маріуполі, то на стабілізацію гуманітарної ситуації попри пропагандистські заяви підуть роки. Деякі населені пункти в результаті бойових дій були перетворені на міста-привиди, в яких практично не залишилося населення.

Російська влада цілеспрямовано працює над тим, щоб виживання місцевих мешканців на всіх окупованих територіях України було можливим лише за умови отримання російського громадянства, лояльності до “нової влади та нових порядків”, а також інтеграції в нову соціальну структуру. Доступ до основних людських потреб, таких як їжа, вода та медичні послуги, без цього неможливий.

Жодну соціальну чи адміністративну послугу не можна отримати без російського паспорта та перереєстрації відповідно до російського законодавства. Отже, отримання паспорта РФ для місцевих мешканців є основною умовою виживання на окупованих територіях, і це не може вважатися актом колабораціонізму у будь-якій формі.

Матеріали публікації дають розуміння гуманітарної ситуації на окупованих територіях та стратегій, які викорис товують пересічні люди для свого виживання, що дозволяє розробити більш ефективну політику щодо деокупації та реінтеграції цих територій і людей, що на них проживають, у політичний, економічний та соціальний простір України в майбутньому.

Публікація доступна в українській та англійській версіях.