Позбавлення доступу до води як інструмент військової агресії

З 24 лютого 2022 року ракетні, авіаційні та артилерійські обстріли російської армії завдають критичних збитків цивільній інфраструктурі України. Зокрема, система водопостачання, що представлена водогонами, очисними спорудами, каналізаційними та електричними мережами, зазнає значних руйнувань, обмежуючи доступ людей до життєво важливих послуг.

За даними UNICEF, тільки за перші 7 тижнів інтенсивних військових дій в Україні 1,4 млн людей залишилися без доступу до безпечної води на сході України і ще 4,6 млн людей мають лише обмежений доступ. Загалом від браку води для санітарних та гігієнічних потреб потерпають 13,6 млн мешканців України.

Окрім прямої руйнації об’єктів системи водопостачання, бойові дії тягнуть за собою погіршення якості вод українських річок, через які проходять ділянки фронту. Як приклад, можна навести ситуацію навколо річки Сіверський Донець, що є найбільшою річкою українського сходу, яка тече через

Харківську, Донецьку та Луганську області, та є єдиним джерелом централізованого водопостачання регіону. Неефективна робота очисних споруд внаслідок порушення технологічного процесу через військові дії, розриви снарядів, затоплена техніка, розливи паливо-мастильних матеріалів забруднюють води річки шкідливими речовинами, про що свідчать результати відібраних проб.

Забезпечення водопостачання є однією з найбільших і найважливіших проблем у регіонах, що постраждали від бойових дій. Станом на кінець квітня внаслідок майже повного знищення комунікацій на території Луганської області, що на той час залишалася під контролем української влади, централізоване водопостачання було припинено в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Попасній, Рубіжному. Пізніше всі ці населені пункти були окуповані російською армією. Водопостачання налагоджено не було, люди вимушені набирати воду з калюж, збирати дощову воду, займати черги, щоб прийняти душ у «вуличних помивочних».

Значно пошкоджені об’єкти водопостачання та водовідведення у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Харківській та Чернігівській областях.

Під час війни ворог руйнує інфраструктуру водопостачання для впокорення та деморалізації населення, для вчинення тиску на політичне керівництво з метою примушення до капітуляції. Російські війська завдають цілеспрямованих ударів по інфраструктурі для забору, очищення та постачання води, каналізаційних очисних спорудах. Проблему нестачі питної води в Україні зараз відчувають мільйони людей на прифронтових територіях. Причини браку води, викликані військовими діями, підсилюються природними загрозами водного дефіциту, зокрема зміною клімату. В післявоєнний час потрібна комплексна реалізація державної політики у сфері питної води та питного водопостачання із врахуванням нових викликів і проблем, що привнесла війна.

Луганським обласним правозахисним центром «Альтернатива» була підготовлена публікація «Позбавлення доступу до води як інструмент військової агресії», в якій представлений огляд роботи обраних чотирьох комунальних підприємств, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (КП «Компанія «Вода Донбасу», КП «Харківводоканал», КП «Миколаївводоканал», КП «Чернігівводоканал») в умовах російсько-української війни в період з 24 лютого по 20 серпня 2022 року. Інформація була отримана з відкритих джерел, зокрема національних ЗМІ, соціальних мереж, заяв офіційних осіб та публічних свідчень очевидців.

Публікація доступна в українській, англійській та російській версіях.